СИНДРОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
Анотація
У статті обґрунтована актуальність дослідження синдрому професійного вигорання як довготривалої стресової реакції, що виникає внаслідок дії на людину хронічних професійних стресів середньої інтенсивності.
Розглянуто дефініцію «синдром професійного вигорання» та проаналізовано історичний зріз її вивчення.
Здійснено аналіз негативного впливу синдрому професійного вигорання на індивіда, що знаходить всій вираз у зниженому настрої, відсутності задоволення від роботи, суб’єктивному почутті емоційного та енергетичного спустошення та наявності постійної напруги.
Визначено та схарактеризовано існуючі у сучасній науковій літературі моделі професійного вигорання особистості: динамічна, процесуальні, одно-, дво-, три- та чотирифакторні.
Наголошується, що від синдрому професійного вигорання найбільше потерпають вразливі люди, які працюють у системі «людина-людина»: лікарі, юристи, соціальні працівники, психіатри, психологи, вчителі тощо, а також представники певних професій, які мають владу над іншими.
Визначені профілактичні засоби запобігання професійному вигоранню (фізкультура, прогулянки на свіжому повітрі, повноцінний сон, дотримання режиму дня, медитації і аутотренінги, обов'язковий вихідний, визначення пріоритетів у виконанні справ тощо).
Ключові слова: синдром вигорання (burnout syndrome), синдром професійного вигорання, стрес-реакція, психічний стан, психічне виснаження, фізіологічне виснаження
Отримано: 28.02.2016
Відрецензовано: 09.03.2016
Опубліковано: 15.03.2016
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Tkachuk Taisiya Anatoliivna Ткачук Таїсія Анатоліївна, Shumejko Iryna Шумейко Ірина

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).