Психологічна самомобілізація українців в умовах війни: ресурсно-інтегративний підхід та концептуальна модель стабілізації психічного стану і соціального функціонування

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31108/3.2026.10.1.9

Анотація

Повномасштабна війна в Україні сформувала тривале ресурсно-виснажливе середовище з багатовекторним і кумулятивним впливом загроз та втрат, у якому стресори не є ані короткочасними, ані чітко локалізованими в часі й просторі. За таких умов ефективна адаптація людини дедалі меншою мірою зумовлюється її окремими рисами чи ізольованими копінг-стратегіями і дедалі більшою – здатністю особистості системно актуалізувати, узгоджувати та відновлювати ресурси, підтримуючи дієздатність у соціальних і професійних ролях. У статті здійснено аналіз підходів до конструктів, споріднених із самомобілізацією (життєстійкість, резильєнтність, самоефективність, копінг), у межах ресурсної логіки теорії збереження ресурсів (COR), і запропоновано ресурсно-інтегративний підхід та концептуальну модель психологічної самомобілізації.
Модель побудовано в логіці «контекст – процес – результат». Воєнний контекст конкретизовано як комплекс стресорів, втрат і дефіцитів ресурсів, що спричиняє сукупне ресурсне навантаження, зокрема через вторинні стресори (матеріальні втрати, переміщення, порушення соціальних зв’язків, професійна дезорганізація) та хронічну невизначеність. Психологічну самомобілізацію визначено як метарегуляторний процес, що забезпечує: а) актуалізацію й узгодження ресурсів; б) активацію цілеспрямованої поведінки; в) підтримку суб’єктності та саморегуляторної керованості психічного стану й поведінки; г) оптимізацію ресурсних вкладень і відновлення через кероване перемикання режимів «мобілізація – дія – відновлення». Виокремлено два взаємопов’язані результати самомобілізації: 1) стабілізацію психічного стану як динамічне утримання/повернення до функціонального рівня; 2) збереження соціального функціонування як підтримання рольової ефективності, соціальної пов’язаності та суб’єктності. Модель доповнено соціально-екологічним виміром (ресурсні коридори/бар’єри) та сформульовано гіпотези для подальшої емпіричної перевірки.

Ключові слова: психологічна самомобілізація, війна, життєстійкість, резильєнтність, самоефективність, копінг, стабілізація психічного стану, суб’єктність, ресурсні коридори

Отримано: 08.03.2026

Відрецензовано: 16.04.2026

Опубліковано: 20.05.2026

DOI: https://doi.org/10.31108/3.2026.10.1.9

Біографія автора

Олег Кокун, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

дійсний член (академік) НАПН України, доктор психологічних наук, професор, директор

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-20

Як цитувати

Кокун, О. (2026). Психологічна самомобілізація українців в умовах війни: ресурсно-інтегративний підхід та концептуальна модель стабілізації психічного стану і соціального функціонування. ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ, 10(1(39). https://doi.org/10.31108/3.2026.10.1.9

Номер

Том 10 № 1(39) (2026): ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ

Розділ

Теоретичні та методологічні проблеми психології

Ліцензія

Авторське право (c) 2026 Олег Кокун

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Положення про авторські права Creative Commons

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
ISSN: 2223-0521