МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПІД ЧАС КРИЗИ: ІНТЕГРАТИВНА МОДЕЛЬ

Автор(и)

  • Вадим Потьомкін Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна, вул. Паньківська 2, Київ, 01033 https://orcid.org/0009-0001-3348-254X

DOI:

https://doi.org/10.31108/3.2025.9.2.13

Анотація

У статті досліджується проблема мотивації персоналу до професійного навчання в кризових умовах, що є однією з найактуальніших тем сучасної управлінської та психологічної практики. У кризовий період підприємства стикаються з підвищеною невизначеністю, нестачею ресурсів та необхідністю швидких адаптивних змін, що безпосередньо впливає на стан працівників і рівень їхньої мотивації до професійного розвитку. Водночас навчання персоналу є ключовим чинником підтримання конкурентоспроможності організацій, тому розуміння мотиваційних механізмів у таких умовах набуває особливого значення.
Актуальність дослідження зумовлена потребою у розробці ефективних інструментів мотивації до навчання, які враховували б не лише зовнішні обставини, але й внутрішні психологічні ресурси працівників. Метою статті є опис і теоретичне обґрунтування авторської моделі мотивації до навчання персоналу, яка враховує складний контекст кризових умов та інтегрує як зовнішні (соціокультурні та корпоративні), так і внутрішні (ціннісно-смислові, когнітивні, метакогнітивні та особистісні) ресурси. Особливу увагу приділено ролі саморегуляції та здатності до рефлексії як ключовим механізмам збереження мотивації до розвитку в умовах психологічного та емоційного тиску.
Теоретичною основою для побудови моделі стали положення теорії самодетермінації (E. Deci, R. Ryan), теорії очікувань (V. Vroom), теорії психологічної безпеки (A. Edmondson), а також сучасні дослідження в галузі психології особистості та андрагогіки. У дослідженні застосовано комплекс методів: теоретичний аналіз наукової літератури, моделювання, експертне опитування та напівструктуровані інтерв’ю з керівниками і працівниками підприємств, що функціонують в умовах кризи.
У результаті було створено інтегративну модель мотивації до навчання, що враховує міжрівневу взаємодію індивідуальних, соціально-психологічних та організаційних чинників. Модель може бути використана як теоретична основа для розробки програм професійного розвитку, що сприяють підвищенню залученості працівників до навчання та зменшенню демотиваційних впливів кризи. Практичне значення дослідження полягає у можливості адаптації запропонованої моделі до специфіки конкретних підприємств, що дає змогу підтримувати стратегічну цілісність розвитку персоналу навіть у нестабільних економічних умовах.

Ключові слова: мотивація навчання, розвиток персоналу, організаційна криза, психологічна безпека, навчальні програми, залученість співробітників, людські ресурси

Отримано: 19.06.2025

Відрецензовано: 17.09.2025

Опубліковано: 30.09.2025

DOI: https://doi.org/10.31108/3.2025.9.2.13

Біографія автора

Вадим Потьомкін, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна, вул. Паньківська 2, Київ, 01033

аспірант Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Потьомкін, В. (2025). МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПІД ЧАС КРИЗИ: ІНТЕГРАТИВНА МОДЕЛЬ. ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ, 9(2(38). https://doi.org/10.31108/3.2025.9.2.13

Номер

Том 9 № 2(38) (2025): ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ

Розділ

Проблеми розвитку у різних галузях психології

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Potyomkin Vadym Потьомкін Вадим

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Положення про авторські права Creative Commons

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
ISSN: 2223-0521