КРИТИЧНИЙ РОЗГЛЯД ПОНЯТТЯ «СВІДОМІСТЬ» У СУЧАСНІЙ МЕТОДОЛОГІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
DOI:
https://doi.org/10.31108/3.2025.9.7Анотація
В статті розглянуто сучасні підходи до певних методологічних психолого-філософських питань у сфері штучного інтелекту (ШІ) як науки. Зокрема, критично описані такі поняття, як «штучна свідомість»; «штучна особистість»; «сильний» та «слабкий» ШІ; «легка» і «важка» проблеми свідомості; «властивості внутрішнього чуттєвого досвіду (кваліа)», «філософський зомбі», «машинне розуміння» відповідно до концепцій Г.С. Костюка, А. Тьюрінга, Р. Пенроуза, Д.Лукаса, Д.Чалмерза, Д. Гоффмана, Д.Сьорла, які заперечують спрощені погляди на свідомість у площині фізикалістського редукціонізму.
З точки зору представників позитивного прогнозу розвитку систем штучного інтелекту (СШІ) у майбутньому так званий «сильний» (універсальний) ШІ може досягнути такого рівня, що це передбачає набуття СШІ суб’єктності, здатності мислити і усвідомлювати себе як окрему особистість (зокрема, розуміти та усвідомлювати власні думки, «внутрішній світ» тощо). Тоді вірогідно, що «розумовий процес» машини буде подібний до людського і навіть його набагато перевищувати за потужністю, враховуючі майже необмежені ресурси пам’яті та швидкість роботи з інформацією.
У цій площині проаналізовані роботи, зокрема Джуліо Тононі, Марчелло Масіміно, Сета Анила, а також футуролога Рея Курцвейла, які вважають, що розвиток технологій може призвести до появи «свідомої машини», здатної до саморефлексії.
Отже, для повноцінного аналізу проблеми «штучної свідомості» та «суб’єктності СШІ» питання свідомості в кіберпсихології (а може й психології взагалі) мають отримати нову інтерпретацію, яка кидатиме виклик традиційним уявленням про свідомість.
Проте на цей час СШІ переважно працюють за принципами машини Тьюринга і позиціонуються більше як системи зі «слабким» (прикладним або вузьким) інтелектом. Математичне та інженерне моделювання природного інтелекту наразі дозволяє реалізувати кібернетичними системами (іноді доволі адекватно) лише моделі окремих пізнавальних здібностей людини та первинних розумових операцій, тобто складових природного інтелекту. Це змушує нас з певною обережністю вживати поняття «штучний інтелект», а більше говорити про моделювання «штучних вищих психічних функцій».
Отже, для подальшого розвитку теорії «штучної свідомості» актуальним є:
1. Поглиблення нашого розуміння природної свідомості як такої, її походження та генезисних зв’язків з фізичним світом.
2. Проведення досліджень людської свідомості хоч і опосередкованими (враховуючі на даний момент неможливість досліджувати внутрішній ментальний світ безпосередньо зовнішнім спостерігачем), проте інструментальними нейрофізіологічними методами.
3. Розроблення нових професійних психологічних (зокрема проєктивних) тестів для дослідження можливої «свідомості СШІ», але в дискурсі та з урахуванням новітніх досягнень кіберпсихологі з метою створення постійно діючого моніторингу появи в СШІ ознак суб’єктності та свідомості.
Ключові слова: кіберпсихологія, методологія штучного інтелекту, штучна свідомість, сильний штучний інтелект, «легка» і «важка» проблеми свідомості, фізикалістський редукціонізм
Отримано: 15.03.2025
Відрецензовано: 12.04.2025
Опубліковано: 30.04.2025
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Shevtsov Andrii Шевцов Андрій Гаррійович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
