КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ У КРИЗОВИХ ПСИХОЛОГІВ
DOI:
https://doi.org/10.31108/3.2025.9.3Анотація
Статтю присвячено феномену професійного вигорання та особливості його когнітивно-поведінкової терапії, у спеціалістів, що працюють з категорією асоційованих зі стресом розладів, включаючи ПТСР.
Зроблено загальний огляд наукових знань щодо професійного вигорання (ПВ). Розглянуто сучасні визначення ПВ, уявлення щодо межі між нормою та розладом, діагностичні критерії та методи діагностики, фактори ризику розвитку, та різні уявлення про етапи розвитку професійного вигорання.
Проаналізовано сучасні уявлення щодо профілактики ПВ. Найбільш розповсюдженою є модель впливу на шість факторів (навантаження, контроль, винагорода, спільність, справедливість і цінності). З досліджень щодо профілактики ПВ існують неякісні докази ефективності КПТ, mindfulness, методів релаксації (фізичних та психічних), зміни робочого графіку та створення відчуття професійної безпеки. Загальний висновком є констатація рівня досліджень профілактики ПВ недостатнім і неможливості виявлення однозначно ефективного підходу до профілактики.
Розглянуто теоретичні моделі ПВ, основними з яких стресова модель та депресивна модель, а також критика ПВ як діагностичної одиниці. На даний момент більш факторів схиляють в бік депресивної моделі ПВ, ніж стресової моделі.
Дослідження ПВ серед психологів виділяють наступні фактори ПВ: більш молодий вік та досвід роботи, жіноча стать, низька емоційна стабільність та низький рівень суб'єктивно сприйнятих ресурсів, емоційно-орієнтований копінг, розбалансованість між особистим життям та професійним занням. Особиста терапія та/або супервізія діють як значущий буфер проти ПВ.
Дослідження ПВ у спеціалістів, що працюють з ментальною травмою показують, що клієнтське навантаження, професійне вигорання та вторинна травматизація знаходяться в непростих, неоднозначних, та опосередкованих іншими параметрами відношеннях. Максимальний вплив мають організаційні фактори (підтримка та безпека, або навпаки, тиск і небезпека) та фактори навчання, супервізії та особистісної психотерапії. Дуже важливим фактором є задоволення від роботи та відчуття її смислу, що може бути потужним буфером проти професійного вигорання, однак, скоріше за все, не проти вторинної травматизації.
Надано рекомендації щодо роботи кризових психологів в сучасних українських реаліях, основним з яких є прийнятні навантаження; фізична активність, релаксації та mindfulness; робота з депресивним особистісними факторами (включаючи розчарування в роботі); супервізія; підтримка смислу та професійного задоволення; повноцінне особистісне життя поза роботою. Надано також рекомендації щодо психотерапії в випадку професійного вигорання.
Ключові слова: професійне вигорання, кризові психологи, асоційовані зі стресом розлади, ПТСР, когнітивно-поведінкова терапія, психологічна практика, психотерапія
Отримано: 16.02.2025
Відрецензовано: 29.03.2025
Опубліковано: 30.04.2025
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Starkov Denys Yuriiovych Старков Денис Юрійович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
