ДИСОЦІАЦІЯ, РОЗЩЕПЛЕННЯ ТА КОМПАРТМЕНТАЛІЗАЦІЯ В РОЗЛАДАХ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ПСИХІЧНОЮ ТРАВМОЮ
DOI:
https://doi.org/10.31108/3.2024.8.2.8Анотація
Статтю присвячено аналізу актуальних наукових поглядів і теоретичному дослідженню участі феноменів дисоціації, розщеплення та компартменталізації в розладах, пов’язаних з психічною травмою, зокрема у ПТСР та адикціях.
Показано, що розуміння понять дисоціації та розщеплення розвивалися паралельно та обидва поняття вийшли з досліджень психічної травми. Емпіричні дослідження показують однозначну кореляцію дисоціації, розщеплення та компартменталізації з розладами, пов’язаними з психічною травмою.
Однак у диференціації цих понять існує помітна плутанина: одні автори використовують їх як синоніми, інші автори вважають дисоціацію більш базовим процесом, що лежить в основі розщеплення, а деякі виділяють два окремих види дисоціації – відокремлення та компартменталізацію.
У цій статті обрано концепцію розведення дисоціації та розщеплення в окремі незалежні феномени, де дисоціація визначається як відокремлення психічних процесів або психічних систем від свідомості, а розщеплення як поділення самої свідомості на декілька незалежних центрів самосвідомості, водночас феномен компартменталізації належить до неглибокого рівня розщеплення. Як дисоціація, так і розщеплення можуть існувати в спектрі від норми до глибокої патології (суб)психотичного рівня.
Аналізується, як дисоціація та розщеплення можуть брати участь у формуванні розладів, пов’язаних з травмою, таких як ПТСР та адикція. У формуванні ПТСР частина системи психіки людини, яка пов’язана з травматичними переживанням, відокремлюється від свідомості внаслідок захисту від нестерпних переживань (дисоціація). Далі через невдалі спроби інтеграції травми формується негативна Я-концепція з переживаннями сорому/провини, яка відщеплюється від основного Я (розщеплення). Внаслідок цього утворюється тріадна структура: нормативний Его-стан, відщеплений травматичний Его-стан, дисоційований травматичний Селф-стан.
У формуванні адикції на основі ранньої травми, з дитинства існує дисоційований селф-стан, але під час вживання психоактивних речовин відбувається його інтеграція зі станом зміненої свідомості, через що людина переживає стан кайфу, схожий на диво. У такому разі формується система з нормативного Его-стану, дисоційованого травматичного Селф-стану та відщепленого адиктивного Его-стану, який активується виключно в стані зміненої свідомості, та під час активації якого відбувається інтеграція з дисоційованим Селф станом. Ця адиктивна інтеграція і є справжнім мотивом вживання цієї групи адиктів.
Запропонована концепція може застосовуватися в психотерапії розладів, пов’язаних з травмою, в якості концептуалізації випадків та локусів терапевтичного контакту.
Ключові слова: дисоціація, розщеплення, компартменталізація, психічна травма, ПТСР, адикція
Отримано: 05.06.2024
Відрецензовано: 24.09.2024
Опубліковано: 21.10.2024
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Starkov Denys Yuriiovych Старков Денис Юрійович, Ghiluk Olexiy Anatoliyovich Жилюк Олексій Анатолійович, Oliinyk Viktoriia Mykolaiivna Олійник Вікторія Миколаївна, Protsenko Bohdan Oleksandrovich Проценко Богдан Олександрович
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
