МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СУДОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ: ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КРІЗЬ ПРИЗМУ ДІАХРОНІЇ
Анотація
Стаття присвячена аналізу тенденцій розвитку судової психології на підставі методологічних засад, що визнаються пріоритетними на окремих етапах розвитку науки. Встановлюється, що специфіка судової психології зумовлена її дуальним, бінарним, прикладним та інтегративним характером. Прогнозування подальшого розвитку базується на необхідності змін у діяльнісному й особистісному підходах, що детермінується трансформацією сучасного українського суспільства. Проведене дослідження інструментально спирається на застосування елементів системного аналізу, поєднання синхронії та діахронії. Виявлено, що до теперішнього часу не встановлений прийнятний для усіх опис предмету, об‘єкту, структури судової психології. Передбачається, що для судової психології як науки перспективними є: залучення до сфери вивчення усього кола учасників процесу, вихід за межі кореляції лише з кримінальним процесом, включення до об‘єктів дослідження психологічних феноменів цивільного, адміністративного, арбітражного та ін. процесів, а також більш широка інтеграція з такими галузями психології, як соціальна, гендерна, етнопсихологія.
Ключові слова: судова психологія, юридична психологія, методологія наукових досліджень, синхронія, діахронія, функції прогнозування в науці, діяльнісний підхід, особистісний підхід, психологія судової діяльності
Отримано: 02.03.2014
Відрецензовано: 15.03.2014
Опубліковано: 28.04.2014
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2014 Mykhailyshyn Uliana Bohdanivna Михайлишин Уляна Богданівна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).