АДИКТИВНИЙ СИМУЛЯКР ЯК МОДЕЛЬ ПОЯСНЕННЯ НАРКОТИЧНОГО «КАЙФУ»

Автор(и)

  • Денис Юрійович Старков Лабораторія кіберпсихології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Україна, Київ, 01033, вул. Паньківська, 2 https://orcid.org/0000-0001-9220-8703

DOI:

https://doi.org/10.31108/3.2025.9.2.14

Анотація

У статті здійснено критичний аналіз біолого-редукціоністської моделі адиктивної ейфорії («кайфу») та показано її методологічні обмеження. З біологічної точки зору доведено, що залежність між дозою психоактивних речовин (ПАР) і силою емоційного ефекту не є лінійною: дослідження демонструють платоподібні та ∩-подібні криві, а надмірна активація нейромедіаторних систем здебільшого спричиняє не задоволення, а аверсивний ефект. Це спростовує просте уявлення про те, що кайф є прямим результатом «хімічного підсилення» позитивних емоцій. Психологічна критика моделі ґрунтується на двокомпонентній природі емоцій: емоційне переживання завжди поєднує тілесні відчуття та когнітивну інтерпретацію. Відсутність одного з цих компонентів веде до редукції емоції до фізіології або когнітивної операції. Таким чином, біологічна активація може створювати лише тілесні відчуття, але для формування суб’єктивного «кайфу» необхідна когнітивна репрезентація.
У статті розглянуто низку психологічних моделей, що частково пояснюють цей феномен. Психоаналітичні підходи (Rado, Freud, Scharff, Krystal) пов’язують кайф із нарцисичною грандіозністю, регресією Его або проєкцією ідеального об’єкта. Юнгіанські автори (Zoja) трактують його як сурогат ініціаційних ритуалів та спробу досягти індивідуації. Гуманістичні концепції (Fromm, Rogers, Frankl) пояснюють адикцію прагненням подолати відчуженість, фрустрацію потреб у самоактуалізації та смислі. Когнітивні моделі (Schachter & Singer, Ludwig & Wikler) наголошують, що емоція є результатом когнітивного маркування фізіологічного збудження. Вітчизняні автори (Фільц, Седих, Михайлів) вводять поняття адиктивного ритуалу та нарцисичної регуляції.
Запропоновано концепцію адиктивного симулякру як пояснювальну модель кайфу. Використано філософську теорію Ж. Бодріяра про симулякри та гіперреальність. Кайф визначається як емерджентний стан, що виникає з поєднання тілесних відчуттів, викликаних ПАР, та уявних знаків-симулякрів, які набувають статусу реальності у зміненій свідомості. Це створює внутрішню «адиктивну гіперреальність», яка забезпечує ілюзію близькості, автентичності чи трансформації «Я». На соціальному рівні адиктивні симулякри функціонують як засіб комунікації в групах і субкультурах, формуючи власні ритуали, символи та знакові системи.
Зроблено висновок, що пояснення адиктивної ейфорії неможливе без інтеграції нейробіологічних і психологічних факторів. Запропонована модель адиктивного симулякру відкриває нові перспективи для психотерапії: робота з деконструкцією симулякрів, відновленням тестування реальності та розвитком автентичних стосунків може стати ключовою стратегією подолання залежності.

Ключові слова: адиктивний симулякр, узалежнення, наркотичний кайф, адиктивна ейфорія, психологічні моделі адикцій, психоактивні речовини

Отримано: 24.09.2025

Відрецензовано: 01.10.2025

Опубліковано: 30.09.2025

DOI: https://doi.org/10.31108/3.2025.9.2.14

Біографія автора

Денис Юрійович Старков, Лабораторія кіберпсихології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Україна, Київ, 01033, вул. Паньківська, 2

кандидат психологічних наук, науковий співробітник

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-30

Як цитувати

Старков, Д. Ю. (2025). АДИКТИВНИЙ СИМУЛЯКР ЯК МОДЕЛЬ ПОЯСНЕННЯ НАРКОТИЧНОГО «КАЙФУ». ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ, 9(2(38). https://doi.org/10.31108/3.2025.9.2.14

Номер

Том 9 № 2(38) (2025): ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУ

Розділ

Проблеми розвитку у різних галузях психології

Ліцензія

Авторське право (c) 2025 Starkov Denys Yuriiovych Старков Денис Юрійович

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Положення про авторські права Creative Commons

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
ISSN: 2223-0521