ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Анотація

Метою статті є дослідження особливостей розвитку гендерної ідентичності у молоді з особливим акцентом на вплив маскулінності, фемінності та андрогінності на психологічні характеристики та міжособистісні стосунки. Гендерна ідентичність є складним і динамічним явищем, яке відіграє вирішальну роль у розвитку особистості, соціальній взаємодії та адаптації до суспільних норм. Це стосується не лише самосприйняття індивіда як чоловіка чи жінки, але й того, як він відповідає чи кидає виклик соціальним очікуванням, пов’язаним із гендерними ролями.
Методи дослідження. Теоретико-методологічний аналіз проблеми.
Результати. Стаття досліджує гендерну ідентичність через призму різних психологічних і соціокультурних факторів, наголошуючи на критичному періоді юнацького віку, під час якого гендерна ідентичність стає більш окресленою. Цей період розвитку відзначається підвищенням самосвідомості, дослідженням соціальних ролей та впливом суспільних гендерних очікувань, які значною мірою формують гендерну ідентичність. Спираючись на різні теоретичні основи, включно з Описом статевих ролей Сандри Бем (BSRI), дослідження вивчає розподіл маскулінності, фемінності та андрогінності серед молодих людей і те, як ці риси співвідносяться з іншими психологічними аспектами, такими як тривога прихильності, уникнення інтимних стосунків, екстраверсія та відкритість до нового досвіду.
Використовуючи вибірку з 65 підлітків (35 дівчат і 30 чоловіків) віком від 17 до 22 років, дослідження аналізує поширеність традиційних гендерних рис (маскулінності та фемінності), а також більш гнучкої гендерної ідентичності, включаючи андрогінність. Результати показують, що в той час як традиційні гендерні ролі продовжують переважати, спостерігається помітний зсув у бік більшого прийняття андрогінності, особливо в пізньому підлітковому віці, що вказує на зростаючу відкритість до небінарних гендерних проявів. Примітно, що жінки демонстрували вищий рівень тривоги прихильності, тоді як чоловіки частіше уникали інтимних стосунків, що узгоджується з традиційними очікуваннями гендерної ролі. Однак андрогінні люди продемонстрували більшу адаптивність і гнучкість у своїх психологічних профілях, підтверджуючи гіпотезу про те, що андрогінність сприяє кращій емоційній регуляції та міжособистісним стосункам.
Дослідження також підкреслює значну кореляцію між гендерною ідентичністю та такими рисами особистості, як екстраверсія та відкритість до нового досвіду. Гендерна ідентичність, особливо андрогінність, була позитивно пов’язана з вищим рівнем відкритості до нового досвіду, що свідчить про те, що люди, які виявляють риси обох статей, швидше за все сприймуть новизну та продемонструють більшу соціальну адаптацію. Крім того, було виявлено, що тривожність прихильності пов’язана з жіночністю, тоді як маскулінність була більш тісно пов’язана з автономією та емоційною дистанцією у стосунках.
Висновок. Дослідження підкреслює важливість юнацького віку як критичного періоду для формування гендерної ідентичності та припускає, що пізня підліткова фаза є особливо важливою для розвитку більш гнучкої, андрогінної гендерної ідентичності. Ці висновки мають важливе значення для розуміння еволюції природи гендерної ідентичності та її впливу на психічне здоров’я, міжособистісні стосунки та особистісний розвиток. Дослідження також пропонує напрямки майбутніх досліджень, зокрема вивчення соціокультурних впливів на гендерну ідентичність, роль дискримінації та стигматизації у формуванні результатів психічного здоров’я та розробку втручань для підтримки формування здорової гендерної ідентичності у молоді.

Ключові слова: гендерна ідентичність, фемінність, маскулінність

Отримано: 16.02.2025

Відрецензовано: 17.03.2025

Опубліковано: 30.04.2025

DOI: https://doi.org/10.31108/3.2025.9.8