ІНТЕЛЕКТ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31108/3.2021.5.2.3Анотація
У статті представлено огляд досліджень інтелекту від переднаукового до постнекласичного періодів розвитку науки. Показано спадкоємність знання, метою якого є визначення меж пізнання людиною об’єктивної реальності і створення оптимальної моделі соціуму, за якої можлива максимальна реалізація інтелектуального потенціалу.
Ретроспективний аналіз показує, що дослідники по-різному визначали базис інтелекту, позначаючи як домінанту біологічну або середовищну складові. Використання як методологічної основи логіко-дедуктивного або експериментально-індуктивного методу спричиняло вирішальний вплив на вибір дослідником методичного інструментарію для вирішення поставленої проблеми.
У статті зазначається, що, незважаючи на завдання вивчення інтелектуального розвитку упродовж всього онтогенезу, менш вивченим є період геронтогенезу. Емпіричні дослідження інтелектуального розвитку в зазначений період доводять, що інтелектуальне згасання значною мірою є результатом недостатньої інтелектуальної активності, одноманітності діяльності і небажання людини в пізньому віці, з огляду на об’єктивні і суб’єктивні причини, набувати нові компетенції.
Наголошується, що вирішальне значення у висхідному інтелектуальному розвитку має рівень і якість суб’єктності людини, що виражається в потребі цілеспрямованої довільної активності, при якій людина здатна абстрагуватися від соціальних стереотипів про беззаперечне зниження інтелектуального розвитку в період геронтогенезу.
Ключові слова: інтелект, дослідження, геронтогенез
Отримано: 09.10.2021
Відрецензовано: 14.10.2021
Опубліковано: 18.10.2021
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Kovalenko-Kobylanska I.G. Коваленко-Кобилянська І.Г.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).