ЗВ’ЯЗОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКІВ ОСВІТНІХ УСТАНОВ З ПРОФЕСІЙНОЮ ТВОРЧІСТЮ ЇХ ОСОБИСТОСТІ: ОПИС ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

В статті показано, що професійна творча діяльність є своєрідною діалектикою об’єктивного і суб’єктивного змісту, що реалізує саморозгортання сутності суб’єкта у співвідношенні його з іншими людьми, продуктами діяльності та взаємостосунками, які детермінують професійну творчість.

Доведено, що багатовекторна професійна діяльність керівників освітніх установ є однією з найбільш важливих систем у відношенні людина-світ. Вона спрямована, передусім, на саморегуляцію поведінки фахівця в світі; на організацію комплексного способу психічного пристосування до оточуючої дійсності як особливого типу впорядкування внутрішнього духовного життя людини, його психічної діяльності та професійної творчості як позитивних передумов організації духовного життя суспільства.

Актуалізовано значення багатовекторної професійної діяльності для людини, що можна визначити як «проспективний символ гармонійної особистісної структури», за допомогою якої фахівець професійно здійснює культуроопановувальний і культуротворчий синтез професійних систем, окремих об’єктів і характеристик. На основі цього в цілому можна зробити висновок, що специфіка багатовекторної діяльності (за умов реалізації її соціального або семантичного компонентів) містить в своїй структурі неабиякі можливості для взаємозв’язку та становлення соціального інтелекту і якостей дивергентного мислення суб’єкта.

Сформульовано такі психологічні чинники, що визначають здатність керівника до професійної творчості:

- професійною підготовкою керівників у вищих закладах освіти, зумовленою становленням особистісно та професійно значущого досвіду, сформованістю творчих здібностей та здатностей особистості; при цьому ці  творчі здібності та здатності будуть спрямовані на досягнення ціннісних, аксіологічно значущих результатів не лише у професійній парадигмі, а й у всіх сферах життєдіяльності індивіда;

- високий рівень розвитку загального та соціального інтелекту керівника, що передбачає здійснення особистістю творчих дій на рівні метаінтелектуальної діяльності, саме на якому і відбувається істинно творча діяльність, що призводить до експлікації творчих здобутків особистості. Саме завдяки даному, четвертому рівневі інтелекту людина здатна встановлювати взаємодію не лише із різними об’єктами та іншими людьми, а й зі світом в цілому, розширюючи тим самим межі свого інтелекту і розпочинаючи діалог із творчим початком світу;

- низький рівень тривожності особистості, що, в свою чергу, сприятиме  формуванню аксіологічного творчого потенціалу особистості як фрейму, що є запобіжним фактором ціннісної дезорієнтації керівника, нівелювання ним творчих, життєздатних змін ціннісних орієнтирів, що, в свою чергу, може призвести до морального нігілізму, професійного вигорання або й до стану професійної деградації особистості;

- актуалізація складових дивергентного мислення особистості, які є притаманними керівникам освітніх установ з високим рівнем професійної творчості, а саме: продуктивність управлінської діяльності, високий рівень сформованості гомопросторового мислення, здатність до розв’язання творчих проблем (мисленнєвих задач), швидкість мислення, здатність до планетарного мислення, гнучкість мислення, оригінальність мислення, розробленість мислення, радіальне мислення, сформованість латерального мислення.

Ключові слова: професійна творчість, креативна мотивація, креативна спрямованість, загальний інтелект, соціальний інтелект, дивергентне мислення, ситуативна тривожність, аксіологічний творчий потенціал особистості

Отримано: 13.09.2021

Відрецензовано: 23.09.2021

Опубліковано: 18.10.2021

DOI: https://doi.org/10.31108/3.2021.5.2.2