ПРОБЛЕМА ПРОЯВІВ ДІАЛОГІЗМУ РЕЛІГІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.31108/3.2020.4.3.6Анотація
Мета. У статті діалогічна активність особистості, її розвиток розуміється як саморух у системі стосунків з іншими, як необхідна умова існування самої особистості. Діалогічність міжособистісної взаємодії передбачає створення єдності смислів і цілей суб’єктів, що визначає співробітництво як важливу ознаку ефективної взаємодії. Емпіричне дослідження спрямоване на аналіз специфічних особливостей прояву діалогічності релігійної особистості.
Методи. Застосовані комплекс теоретичних та емпіричних методів, методи математичної статистики. Для проведення емпіричного дослідження застосовані методики: Шкала персональної релігійності Р. Яворського; «Спрямованість особистості в спілкуванні» С. Л. Братченко (НЛО-А); Шкала діалогічності міжособистісних стосунків (С.В. Духновського).
Висновки. Отримані емпіричні дані засвідчують відсутність діалогічної спрямованості у спілкуванні у досліджуваних вибірки і переважання маніпулятивної, корисливої і конформістської установок. У міжособистісному спілкуванні досліджуваних переважають показники середнього рівня діалогічності.
Ключові слова: діалог, діалогічна інтенція, діалогічна взаємодія, діалогічна спрямованість, релігійна особистість
Отримано: 26.08.2020
Відрецензовано: 22.09.2020
Опубліковано: 01.12.2020
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Andrieieva Y.F. Андрєєва Ярослава Федорівна, Lytovchenko N.F. Литовченко Ніна Федорівна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).