БАЙЕСОВСКИЙ ФАКТОР ПРОТИВ P-ЗНАЧЕНИЯ: ОЦЕНКА ПРАВДОПОДОБНОСТИ СТАТИСТИЧЕСКИХ ГИПОТЕЗ В ПСИХОЛОГИИ
Анотація
Розглядаються недоліки p-значення як статистичного інструмента: його зв’язок із гіпотетичними даними, намірами дослідника, залежність від розміру вибірки та відсутність статистичних доказів. Інтерпретаційним визначенням p-значення протиставляється точне математичне: p-значення — це ймовірність отриманих у дослідженні даних за умови істинності нульової гіпотези. Представлено альтернативний показник для оцінки правдоподібності статистичних гіпотез — байєсівський фактор, тобто відношення правдоподібностей. Викладено його математичне та описове розуміння. Байєсівський фактор являє собою відношення ймовірності даних за умови істинності однієї гіпотези до ймовірності даних за умови істинності іншої. Наводяться способи його інтерпретації: простий математичний і заснований на концепції доказів. Також розглянуто формулу переходу від байєсівського фактора до оцінки ймовірності самої гіпотези за отриманими даними. Переваги цього коефіцієнта показано на прикладі з дослідницької практики, у якому застосування класичного фреквентистського підходу призводило до помилкових інтерпретацій (наявності чи відсутності відмінностей), тоді як використання байєсівського фактора виявило недостатність доказів як для нульової, так і для альтернативної гіпотези.
Ключеві слова: байєсівський фактор, p-значення, статистика, правдоподібність гіпотез, фреквентистський підхід, байєсівський підхід, методологічний плюралізм
Отримано: 15.08.2016
Відрецензовано: 28.08.2016
Опубліковано: 06.10.2016
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Zimovin Aleksej Ivanovich Зимовин Алексей Иванович

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).