ДО ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ ВІКОВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.31108/3.2020.4.1.9Анотація
У статті представлено огляд найбільш поширених методів вимірювання вікової ідентичності особистості. Визначено, що оцінюючи колективну ідентичність, дослідники спираються на те, чи визначає індивід себе у певній соціальній категорії; чи має означена група для нього цінність; чи сприймає себе у якості типового представника цієї групи; чи впевнений він у означеній самоідентифікації. Встановлено, що найчастіше науковцями для виміру вікової ідентичності застосовуються два підходи. Перший передбачає використання прямих запитань стосовно віку досліджуваних. Другий – використання семантичного диференціалу. Використовуючи прямі питання, спрямовані на виявлення особливостей вікової ідентичності досліджуваних, науковці звертаються до таких показників, як хронологічний вік, суб’єктивна оцінка віку, ідеальний (бажаний) вік, задоволеність віком, задоволеність суб’єктивним віком, особливості ставлення до процесів дорослішання та старіння. При вивченні вікової ідентичності особистості за допомогою методу семантичного диференціалу, дослідники пропонують досліджуваним оцінити умовні образи – узагальнені портрети представників певних вікових груп, а також власне «Я». Отримані оцінки обробляються за допомогою математико-статистичних методів, що в результаті дозволяє зробити висновок про специфіку вікової ідентичності досліджуваних. Зазначено, що на теперішній час не існує спеціалізованих опитувальників, присвячених дослідженню вікової ідентичності особистості.
Ключові слова: колективна ідентичність, вікова ідентичність, хронологічний вік, суб’єктивний вік, ідеальний вік, семантичний диференціал
Отримано: 09.03.2020
Відрецензовано: 28.03.2020
Опубліковано: 03.04.2020
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Donets Olesya Ivanivna Донець Олеся Іванівна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).