ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПРАБАТЬКІВСТВА
Анотація
Проаналізовано поняття прабатьківства у зарубіжній та вітчизняній літературі. Зосереджено увагу на розгляді типів прабатьків та зроблена спроба класифікувати стилі прабатьківської взаємодії. Проаналізовано роль прабатьків як агентів первинної соціалізації особистості. Встановлено, що найбільшого поширення в американській психології в 1960-х роках одержала така класифікація стилів прабатьківської взаємодії з онуками: формальний (formal) – наслідування прийнятим у суспільстві рольовим моделям взаємодії; грайливий (fun-seeking) – проявляється у спільних розвагах; відсторонений (distant-figure) – контакт відбувається рідко, з певних приводів. Згідно цих стилів прабатьківської взаємодії з онуками, існує наступна класифікація прабатьків: «компаньйони», «віддалені» і «залучені». «Компаньйони» живуть поблизу онуків або разом з онуками і тимчасово беруть на себе виховні функції, але неохоче виконують дисциплінарні та владні функції, займають позицію «невтручання» у процес виховання. Вони підтримують наступність у сімейних стосунках. «Віддалені» стосунки між прабатьками та онуками не є тісними, адже існує територіальна відірваність старшого покоління від онуків. «Залучені» виконують багато батьківських ролей, інколи заміняють відсутніх батьків, які надмірно зайняті роботою, або розлучені, або тих, які хворіють і потребують постійного лікування.
Окреслено напрями подальшого вивчення проблем інституту прабатьківства.
Ключові слова: прабатьківство, типи прабатьків, функції прабатьків, віковий період, особистісна зрілість
Отримано: 11.10.2017
Відрецензовано: 24.10.2017
Опубліковано: 08.11.2017
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Proskurnyak Olga Petrivna Проскурняк Ольга Петрівна

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).