ПСИХОДІАГНОСТИКА ТРИВОЖНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ З ОТОСКЛЕРОЗОМ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ ІТТ
Анотація
Актуальність дослідження продиктована широкою поширеністю тривожності в практиці лікаря як загальносоматичного , так і психіатричного профілю. На сьогоднішній день, за даними багатьох авторів, зустрічальність тривожності і пов'язаними з нею тривожними розладами становить від 10 до 40% хворих, при цьому більшість пацієнтів не надають цьому істотного значення, посилюючи при цьому перебіг основного соматичного захворювання.
Згідно з даними масштабного, епідеміологічного, міжнародного дослідження, проведеного ВООЗ, різні розлади психічної сфери на фоні виниклої тривожності присутні у кожного четвертого (24%) пацієнта, що звертається за консультацією до лікаря.
Мета дослідження,це виявити за допомогою інтегрованого тесту тривожності (ІТТ), який рівень і яка структура особистісної тривожності та ситуативної тривоги як показників соціально-психологічного стресу переважають у пацієнтів з отосклерозом.
Основні результати : отримані дані за допомогою методу ІТТ свідчать про те, що загальний рівень ситуативної тривоги високий, що може бути пов'язано з реакцією хворих на свою хворобу, на діагноз «отосклероз». Виходячи з результатів методик ІТТ можна визначити вплив тривожності на ставлення до своєї хвороби. Виявлено, що психопатологічний статус у хворих на отосклероз, який клінічно виражається у вигляді особистісної та ситуативної тривожності, у пацієнтів з отосклерозом експериментальної і контрольної групи значно відрізняється. При поступленні на лікування значущих відмінностей між експериментальною і контрольною групами у даних пацієнтів не виявлено. В результаті повторного обстеження були отримані значущі відмінності (p <0,05) між групою пацієнтів з отосклерозом, які брали курс психокорекції крім основного консервативного та оперативного лікування у відділенні (експериментальна група), і групою, що має тільки основний курс консервативного та хірургічного лікування (контрольна група) за всіма видами психопатологічної симптоматики. При порівнянні даних двох обстежень в експериментальній групі вираженість ситуативної та особистісної тривожності знижується до рівня норми, в той же час в контрольній групі зниження виражено на рівні тенденцій.
Висновки у пацієнтів такі , що з отосклерозом рівень ситуативної тривоги високий, а також відбувається значна зміна симптоматичного статусу як в експериментальній, так і в контрольній групах пацієнтів з отосклерозом, але в групі пацієнтів, які використовували психокорекційні заходи (експериментальна група), спрямовані на зниження рівня виявленої ситуативної і особистісної тривожності, динаміка виражена більшою мірою.
Ключові слова: тривожність, психодіагностика, методика, інтегративний тест тривожності , емоційні реакції, отосклероз
Отримано: 11.08.2016
Відрецензовано: 26.08.2016
Опубліковано: 06.10.2016
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Yakovleva Nataliya Yuriivna Яковлева Наталія Юріївна
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Положення про авторські права Creative Commons
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
